Поезія Катерини Бабкіної в Парижі

Український вечір поезії

Субота, 19 березня 2016
19:30 – 22:30

Катерина Бабкіна – молода відома українська письменниця, поет, драматург і сценарист. Вона є автором роману, чотирьох поетичних збірок, ряду оповідань і двох книг для дітей. (більше…)

Exposition de photographies d’Oleksandr Glyadyelov

22 Janvier – 7 février
Espace Jour et Nuit Culture
9 Place Saint Michel, 75006 Paris
Horaires d’ouverture: 15h – 20h ; fermeture hebdomadaire : le lundi

Soignées, comme hors du temps, ses photographies argentiques évoquent deux chapitres de l’histoire récente de l’Ukraine : Maïdan et la guerre. (більше…)

PARIS, FRANCE
21 JANVIER – 18 FÉVRIER 2016

VOIR L’UKRAINE : DOCUDAYS UA EN TOURNÉE est un projet du Festival international du film documentaire des droits de l’homme Docudays UA, organisé avec le soutien de la Fondation Internationale « Renaissance ». Il offre un programme inédit, comprenant des projections de films et des expositions de photographies sur l’Ukraine, des rencontres avec des réalisateurs et des photographes, ainsi que des rencontres avec des activistes et des militants des droits de l’homme ukrainiens et européens qui donneront des clés pour saisir le contexte des événements et des situations représentés dans les films ainsi que les évolutions récentes en Ukraine.  (більше…)

Les Dakh Daughters sont Paris, en spectacle
DAKH_Trianon web[2]Et surtout je voulais prendre contact avec vous pour le concert des Dakh Daughters, à Paris au Trianon (grande salle de 1000 places) le lundi 1er février à 20h. Nous avons besoin d’informer les personnes intéressées par la musique, le théâtre, l’Ukraine, les Dakh Daughters, dès maintenant, à J-15 de l’événement.
Peut-on se parler par téléphone ou mieux se rencontrer pour voir en quoi vous pourriez nous aider, nous éclaircir sur les moyens pour toucher la communauté ukrainienne en France ?
Nous avons des affiches (en Pj), des flyers, un événement Facebook, à disposition.

(більше…)

У цей день у Лілльському католицькому університеті відкрилася тематична виставка на основі матеріалів експозиції «Спротив геноциду», наданих Українським інститутом національної пам’яті.

lill2У 2008 році Європейський парламент визнав Голодомор злочином проти людства. Українська громада Півночі Франції поставила собі за мету нагадати сучасному французькому суспільству про ці трагічні події та закликати місцевих депутатів підтримати визнання Голодомору геноцидом. (більше…)

Українсько-французьке співробітництво у галузі культури, освіти і науки здійснюється на основі Угоди про культурне, наукове і технічне співробітництво (жовтень 1995 р.) та Протоколу 2-го засідання Змішаної комісії з культурного та науково-технічного співробітництва, підписаного 13 лютого 2008 року в Парижі.  Наразі українською та французькою стороною опрацьовується питання перепідписання згаданого Протоколу, яке, попередньо, заплановано на ІІ квартал 2013 року.

З 1992 року у Києві діє Французький культурний центр, офіційне відкриття якого відбулося у 1994 році відповідно до міжурядової угоди. Він є головною ланкою мережі, до якої входять ще п’ять регіональних центрів, створених у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Львові та Одесі. Крім того, значну роботу з розбудови зв’язків у галузі культури та освіти проводять «ініціативні комітети Альянс франсез», ідея заснування яких належить українцям-франкофілам. На сьогодні, 8 з таких комітетів, які виконали умови Головного офісу, отримали офіційне визнання Парижа. У вересні-грудні 1999 р. вперше відбулися Дні української культури у Франції. З 2004 р. в Україні щорічно проходить фестиваль «Французька весна».

З 2004 року при Посольстві України у Франції діє Культурно-інформаційний центр. В його приміщенні на регулярній основі відбуваються мистецькі, інформаційні, культурологічні заходи, покликані сприяти створенню на постійній основі українського культурно-інформаційного «осередку» у столиці Франції. Зокрема, фактично раз на два місяці відбуваються експозиції робіт сучасних українських митців, щомісяця в рамках українського кіноклубу проходять покази документальних та художніх фільмів, проводяться творчі зустрічі в рамках літературного клубу, камерні музичні концерти та театральні вистави. З 2005 р. в Парижі та його передмістях за сприяння Посольства асоціація «Проліски України у Франції» організує фестиваль «Погляд з України». З 2011 році Посольством України спільно з українськими асоціаціями Франції проводиться масштабна мистецька акція «Українські сезони».

У контексті підтримання існуючої позитивної динаміки і подальшого розвитку конструктивного двостороннього співробітництва між Україною та Францією у галузі науки, інновацій та інформатизацій кожні два роки у Парижі та Києві відбуваються засідання українсько-французького Змішаного Комітету з відбору наукових проектів, які спільно фінансуються двома країнами.  Так, за результатами П’ятого засідання Змішаного Комітету було ухвалено рішення підтримати та профінансувати протягом 2010-2012 рр. 21 проект, на які українською і французькою сторонами виділено по 60 тис. євро.

27 листопада 2012 р. у Києві було проведено чергове Шосте засідання згаданого українсько-французького Змішаного комітету, за результатами якого ухвалено рішення щодо підтримки 15 наукових проектів. Відповідно, наступне засідання Змішаного Комітету планується до проведення у Парижі в листопаді 2014 р.

Між Україною і Францією діє Міжурядова угода про взаємне визнання наукових ступенів та звань (2005 р.).

В освітній сфері сторонами започатковано низку міжуніверситетських контактів та підписано угоди про співпрацю між французькими та українськими вищими навчальними закладами. З української сторони партнерами стали ті ВНЗ, де на належному рівні забезпечено викладання французької мови – Київський національний торгово-економічний університет, Одеський національний університет ім. І.Мечникова, Харківський національний економічний університет, Національний технічний університет України (КПІ), Придніпровська державна академія будівництва і архітектури, Донецький технічний університет, Академія муніципального управління (м. Київ). Серед нових партнерств в освітній сфері можна назвати співпрацю між Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури і Вищою школою мистецтва метрополії Метц та між Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі і Бізнес-школою ICN м. Нансі, яка здійснюється за сприяння Почесного Консула України Н.Головач.

Важливим аспектом культурно-гуманітарного діалогу між Україною та Францією є міжрегіональне співробітництво, зокрема, по лінії поріднених зв’язків між містами України та Франції, на рівні округів Почесних консульств та з опорою на громадські об’єднання (асоціації).

Щорічно Посольством спільно з українськими громадськими організаціями та асоціаціями у Франції проводяться урочистості у м.Санліс з нагоди вшанування пам’яті Анни Київської, королеви Франції.

Слід відзначити плідну співпрацю Культурно-інформаційного центру з Українською школою мистецтв (УШМ), яка функціонує при КІЦ. Спільно з УШМ було організовано численні мистецькі та освітні заходи, зокрема, Міжнародний музичний дитячий конкурс «Українська весна під небом Парижа», Міжнародний фестиваль «Замок мистецтв» у Нормандії, театралізований фестиваль моди «Українська осінь в Парижі», участь в якому взяли юні таланти з різних міст України та Франції.

Протягом 2014 рік головний акцент у проведенні заходів у Культурно-інформаційному центрі (КІЦ) Посольства був зроблений на відзначенні 200-річчя від Дня народження Т.Шевченка. Участь у них взяли як представники українських інституцій, української діаспори, французької громади, так і іноземці, які проживають на території Франції.

Серед найбільш резонансних заходів року по даній тематиці слід відзначити концерти «Арт-контраст» (січень), участь в якому взяли проживаючі у Франції артисти із України, Казахстану, Грузії, Тайваню; «Жінки-композитори Криму — Тарасу» (березень); «Вклонімося Шевченкові» за участі народної артистки України Л.Марцевич (березень); «Музичні твори на слова Т.Г.Шевченка» (березень). Крім того, в рамках Шевченківських днів було проведено 9 березня церемонію покладання квітів до пам’ятника Кобзарю, концерт, організований Спілкою українських жінок Франції, а також мітинг за участі української діаспори, на якому було прочитано «Заповіт» Т. Шевченка, перекладений на різні європейські мови.

Спільно із Українською школою мистецтв при КІЦ протягом звітного року було здійснено низку просвітницьких заходів, серед яких шкільний літературний конкурс (у рамках IV мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Т.Г.Шевченка); відкриті уроки «Невідомий Шевченко. Мистецтво слова, музики, пензля» в усіх класах Української школи мистецтв; Олімпіаду з української мови та літератури «Мій подарунок Т.Г.Шевченку» із залученням українських студентів Університету Сорбона; виставку дитячих малюнків за мотивами творів Кобзаря — переможців конкурсу, який був організований Національним музеєм Тараса Шевченка (за сприяння Малої академії наук України).

У рамках мистецького проекту «Омріяна великим Кобзарем» та за сприяння Благодійного фонду «Україна» у червні відбувся вернісаж виставки олійного живопису, графіки та гобеленів українського художника А.Гайструка.

У листопаді, за участі українських письменників і журналістів, а також представників ЮНЕСКО, дипломатичних кіл, української та французької громад у приміщенні КІЦ відбулося проведення заключної частини урочистостей, у форматі ток-шоу, присвячених 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.

Традиційно активною також була робота Посольства в рамках проекту «Золоті сторінки української музики». Великого розголосу отримали проведені в КІЦ концерти відомого піаніста-віртуоза Д.Суховієнка; молодих виконавців К.Суглобіної (скрипка), Н.Суботіної (віолончель), К.Корсуненка, Г.Дубка (фортепіано) та співачки І.Кішлярук (сопрано), які народилися в один рік із проголошенням Незалежності України,  скрипаля-віртуоза, заслуженого артиста України, О.Семчука, майстрів акапельного співу з львівського колективу «Орфей».

Рішуча підтримка евроінтеграційних прагнень України та її демократичних досягнень, а також трагічні події в Україні знайшли своє відображення під час проведених протягом року як у приміщенні КІЦ у Парижі, так і в інших французьких містах концертів духовних творів світового репертуару та традиційних українських пісень-шедеврів вокального мистецтва.  Саме в приміщенні КІЦ у Парижі вперше прозвучав твір Є.Станковича «Фреска Майдану». Також  вперше на території Франції у виконанні Г.Бубнової прозвучала органна музика українських композиторів В.Назарова, М.Колеси та зворушлива «Мелодія» М.Скорика.

Високу оцінку відвідувачів отримала представлена ректором Національного технічного університету України М.Згуровським фотовиставка «Майдани і КПІ» (червень), де були представлені фотографії, зроблені викладачами і студентами під час Помаранчевої революції 2004 р. та Революції Гідності 2014 р.

Тематика єдиної мирної і неподільної України також стала ідеєю урочисто відкритої в КІЦ (жовтень) художньої виставки дитячих картин «Моя мирна Україна». Захід відбулася завдяки співпраці Всеукраїнського благодійного фонду І.Янковського «Ініціатива заради майбутнього» та МЗС України. На виставці було представлено 60 картин-переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу дитячих картин «Моя мирна Україна», проведеного весною 2014 року.

За організаційного сприяння Посольства з метою популяризації української музики у Франції З 26 по 30 травня в приміщенні КІЦ пройшов Перший міжнародний фортепіанний конкурс «Резонанси», участь у якому взяли більше 50 учасників із 8 країн, віком від 4 до 50 років. Переможцями конкурсу стали М.Гуріна з України та Л.Підгальська з Нідерландів.

У вересні в Культурно-інформаційному центрі при Посольстві України у Франції відбулася урочиста зустріч з нагоди вручення престижного призу Європейського Союзу Мистецтв «Золота Європа» українському митцю А.Соломусі та арт-менеджеру І.Хранюку. У такий спосіб було відзначено мистецьку та культурну діяльність цих українців, які внесли вагомий внесок у сферу культурних цінностей, а також їхню підтримку прогресивних напрямків розвитку сучасного мистецтва.

Протягом 2014 року в КІЦ при ПУ у Франції проходив також ряд інших виставок, які мали великий резонанс у французькому культурологічному суспільстві. Так, після відвідання фотовиставки «Вогонь уособлений» українського художника І.Бабія керівники низки французьких музеїв запросили його до проведення аналогічних заходів у мистецьких галереях «Золотого трикутника Парижа». Схвальні відгуки присутніх отримала тематична виставка дитячого малюнку «Дружба без кордонів – 2014», яку було організовано і проведено за участі української художньої студії «Аква» (м.Славутич), приватної школи імені Ф.Рузвельта (м.Париж) та школи Святої Урсули (м.Париж). Підвищену увагу відвідувачів отримала персональна художня виставка «Барви України у килимах і вишиванках родини Пілюгіних», на якій члени Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України особисто представили вишиванки, рушники, весільні сукні, килими, виготовлені вручну на старовинних дерев’яних килимарських верстатах.

Важливим напрямком є також співробітництво українських та французьких центрів сучасного мистецтва. Так, 15 грудня 2014 року у паризькому музеї сучасного мистецтва «Palais de Tokyо» презентовано виставку «Культура і конфлікт: Ізоляція у вигнанні» міждисциплінарного культурного центру «Ізоляція» (Донецьк).

До розгортання бойових дій на Донбасі цей унікальний мистецький фонд розташовувався на території заводу в Донецьку. З початку літа 2014 року територія фонду «Ізоляція» була захоплена найманцями самопроголошеної «ДНР» для розміщення так званої «гуманітарної допомоги», що надходить із Росії. Зараз колишнє приміщення фонду використовується бойовиками як база підготовки найманців, в’язниця, місце для страт та склад для викрадених автомобілів. У рамках виставки у Парижі представлені проекти багатьох художників-донеччан, відео-інтерв’ю, аудіо-записи, які засобами сучасного мистецтва дозволяють розповісти про ситуацію на окупованих територіях України.

На виставку скульптора Іоана Пінзеля у Луврі чекали декілька років. Тоді європейці, простоявши у черзі, могли вперше побачити барокові шедеври з України.

У каталогах можна було прочитати про особливість манери, глибокий психологізм, але практично нічого про біографію автора. Ні походження, ні дати народження і смерті, ні портрета.

MG_4505Дивлячись на професійність робіт, мистецтвознавці припускають, що Пінзель походив із Чехії і вже був знайомий з роботами Мікеланджело. Але, яким чином він опинився в Галичині, причому в містечку Бучач — ніхто сказати не може. Тоді ці землі належали магнатові Потоцькому. Той  був настільки заможним, що свій кожух обшивав справжніми перлинами.

Польський магнат першим оцінив талант невідомого митця й замовив 12 скульптур для ратуші, а потім ще й вівтарі для двох костелів. І тут з’явилися перші припущення – Пінзель тут переховується. Таку манеру в Європі назвали б єрессю, а в далекій Галичині Пінзель міг творити так, як хотів.

img096Слава Галичиною ширилася, його  запрошували до Львова прикрасити головний собор та у маленькі села. І в момент, коли визнання мало назавжди увіковічити його ім’я – прийшло повне забуття. На майже 300 років.

У 20-му столітті про нього чули хіба що з десяток мистецтвознавців, але й вони вважають, що Пінзель – не більш ніж вигадка. Відновити історичну справедливість взявся директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький. Він приїжджав у занедбані церкви, які комуністи перетворили на складські приміщення, і серед непотребу шукав скульптури.

Часто вони були порізані на дрова, іноді залиті вапном. Старі іконостаси й скульптури, які зараз коштують мільйони доларів, перевозили на списаній у Львівській опері вантажівці.

Возницький відновив кожну знахідку і вперше показав Європі. Загалом — 62 твори. І нехай достеменно не відомо, чи Пінзель – справжнє прізвище скульптора, але з неофіційними тутулом “український Мікеланджело” ніхто не посперечається.

Цей тиждень для нас був наповнений французькою атмосферою з українськими нотками завдяки нашому герою – Богдану Образу.

Письменник, активний громадський діяч та поціновувач українського мистецтва у різних сферах, Богдан нещодавно видав свою книгу «Київ-Париж», провівши паралелі з життям в Україні та Франції. А ще Богдан в деталях описав французький стиль життя і відмітив, що зразковим французам варто перейняти від українців. Lire et apprécier!

«Французи надихають своїм “мистецтвом жити”. Утім, французам українці можуть передати свою нескореність, бажання йти до кінця.»

33993051261125d69d726bae3e55fb12

Ціль переїзду:
Франція завжди була невід’ємною частиною мого життя. Любов до цієї країни мені передала бабуся, яка народилася на півночі Франції. Вона була українською емігранткою, яка не знаючи, що коїться насправді і вірячи у краще, повелася на брехню радянської влади і повернулася в Україну у 1946 році. Як виявилося – назавжди. Бабуся змалку спілкувалася зі мною французькою мовою, у моєму помешканні завжди грала французька музика і транслювалися французькі фільми, в моїй бібліотеці чимало французьких шедеврів літератури і коміксів. Власне, у 2008 році, будучи студентом Київського Національного торговельно-економічного університету, я вступив за обміном у бізнес-школу ESCP-Europe у Парижі, де здобув диплом магістра з міжнародного менеджменту і маркетингу. Мій пережитий досвід я описав у романі “Київ-Париж. У пошуках застиглого часу”.
Адаптація
Адаптуватися було нескладно, адже змалку розмовляв французькою мовою. Але було безліч неймовірних відкриттів і сюрпризів. У французів дуже чіткий графік вживання їжі. Наприклад, легкий сніданок (часто лише круасан з кавою) до 10-ї ранку. Обід з 12:30 до 14:00. Інколи о 14:30 кухня в багатьох закладах зачиняється. Зате вечеря може тривати довго – десь до 22-22:30. Тому я змінив свій спосіб харчування – легкий сніданок і ніколи не вечеряю після 10 вечора.

fcc4d69415bb443c02a66706647611edПатріотизм на відстані:
У Парижі я займаюся різними проектами. Насамперед, я працюватиму за фахом у міжнародних маркетингових дослідженнях поведінки споживачів, але наразі ще чекаю на нову робочу візу. Тому не гаю свій час і займаюся гуманітарною та культурною діяльністю. В першу чергу, це асоціація медичної та благодійної допомоги “Франція-Україна” (http://amc.ukr.fr/). Ми починали зі збору коштів під час акцій Євромайдану в Парижі, зараз організація зареєстрована офіційно. Окрім того, ми постійно передаємо гуманітарну допомогу і медичне обладнання в українські лікарні і на передову, допомагаємо сиротам героїв війни, організовуємо спільні франко-українські медичні заходи. Нині збираємо кошти на ультразвуковий апарат для кардіо-васкулярної хірургії у Львівський військовий госпіталь, а також на франко-український проект психологічної допомоги біженцям, військовим і постраждалим на війні. Також чимало часу і зусиль інвестую у письменницьку діяльність. Цієї весни в Україні у видавництві “Нора-Друк” з’явилася моя перша книжка “Київ-Париж. У пошуках застиглого часу”. Цей роман насамперед про любов на фоні декорацій Києва і Парижа, туристичних і секретних. Це не зовсім автобіографія, однак дуже багато власних пережитих обставин, емоцій та роздумів. До того ж тут порівнюються не лише два міста, а й звички, переконання і спосіб життя парижан і киян. Наразі працюю над виданням роману у Франції, а також дописую новий твір «Рефлексії. Історія однієї пристрасті».
ЕМІГРАЦІЯ: 5 РЕЧЕЙ, ПРО ЯКІ СЛІД ПАМ’ЯТАТИ ЗАЗДЕЛЕГІДЬ
По-перше, вчити мову тієї країни, де перебуваєте. Французи чудово володіють англійською, але ставлення буде краще до тих, хто гарно володіє їхньою мовою. Друге – бути відкритим і спостерігати. Слід пройтися вулицями чужого міста і намагатися побачити безліч нових деталей та способу життя. Третє – спілкуватися з місцевими мешканцями. Саме вони – джерело цікавої інформації і цінних рекомендацій. Четверте – подорожувати. Париж не відображає всю Францію, тому на вихідних намагаюсь їздити по Паризькому регіону або французькій провінції. В кожному куточку є щось своєрідне, і це допомагає відійти від рутини та турбот. Ну і п’яте – не цуратися свого. У іноземців останнім часом надзвичайно високий інтерес до України, тому кожний українець є інформаційним і культурним представником, своєрідним послом своєї країни.

2964fc0d8357bc3d70252c276663cb55Українська творчість за кордоном
Євромайдан об’єднав українців у Франції. Прикро, що на тлі таких драматичних подій. Українська спільнота є у Парижі, Страсбурзі, Ліллі, Бордо. Серед них безліч цікавих особистостей, представників різних хвиль еміграції: від французів українського походження до молоді, що народилися вже в незалежній Україні. Це навіть вартує написання нової книжки. Останнім часом відбувається безліч заходів пов’язаних з Україною. Ми спілкуємося завдяки різним українським групам у соціальних мережах, а 23 січня 2016 року організовуємо у Парижі форум українських асоціацій і ініціатив у Франції. У Париж останнім часом приїздить все більше українських митців: художників, режисерів, акторів, музикантів. Лише у цьому році майже щомісяця відбувався український концерт різних стилів і напрямків. Наприклад, асоціація медичної та благодійної допомоги “Франція-Україна” організувала благодійний концерт класичної музики у престижному концертному залі Плеєль. Виконавцями були піаністи з окупованих Донецька, Луганська і Криму. У Париж з концертами приїздили Бумбокс, брати Яремчуки, ТНМК, соліст гурту «Тінь Сонця» – Сергій Василюк. Наприкінці листопада гурт «ДахаБраха» зіграє два концерти у Парижі у рамках туру по Франції. Сюди двічі приїздив «Океан Ельзи», зокрема неймовірним був їхній концерт на французький Великдень у відомому концертному холі Олімпія.
Стиль життя
Свій день я починаю з огляду новин. Також роблю план дій на день (Check-in). А закінчую день якраз перевіркою й аналізом плану на день, що не вдалося зробити і чому (Check-out) і також оглядом ЗМІ. Хоча останнім часом закінчую день переписом нотаток з блокнотів для нового роману. Сподіваюся видати наступного року. Взагалі французи надихають своїм “мистецтвом жити” – art de vivre. Також вони надзвичайно цінують свою культуру, історичну і архітектурну спадщину. Утім, французам українці можуть передати свою нескореність, бажання йти до кінця. Французи дуже часто розчаровуються і вважають себе приреченими. Таке також трапляється в Україні. Про парижан існує безліч стереотипів, однак в кожному окрузі міста їхні звички відрізняються. Вони дуже зосереджені, менше усміхаються, але ввічливі, навіть якщо часом це виглядає штучно. Парижани віддають перевагу паперовим книжкам, ніж електронним. Читають багато й усюди, а найбільше – в метро. Між іншим, в метро парижани дуже замкнуті, немов перебувають у своїй бульбашці. У них не прийнято розглядати інших пасажирів чи звертатися до них. Незважаючи на високі стандарти і рівень життя, чимало парижан звикли постійно на щось скаржитися – все їм не так і раніше було краще. Напевне, вони ніколи не жили в Україні і не усвідомлюють те, що насправді мають. У Парижі насичене культурне життя – постійно щось відбувається: концерти, вистави, кіно, галереї, виставки тощо. Парижани звикли відвідувати безліч заходів, а потім обговорювати їх на терасі кафе. Мені здається, що Україна наздоганяє Францію в тенденції попиту культурних заходів. Головне – не нав’язувати це, а заохочувати.

1 8 9 10 11